Бійці 3-ї Штурмової - про революцію НРК в підрозділі

Як наземні роботи здійснюють нову революцію у війні. Найцікавіше з фільму 3-ї Штурмової про застосування НРК

80% логістики одного з батальйонів 3-ї ОШБр здійснюється за допомогою НРК

Оберіть розмір тексту

A
Маленький
A
Середній
A
Великий
3 хв
Фото 3-ї штурмової

Командир роти підрозділу НРК NC13 з позивним “Макар” розповідає, що їде на позицію не зі зброєю, а з клавіатурою: це символізує зміну характеру сучасної війни.

Третя окрема штурмова бригада вважається найтехнологічнішою в Збройних силах України. У новому документальному фільмі бійці “Трійки” розповідають про роботу підрозділу НРК та діляться унікальними кадрами операцій. Defender Media переповідає найцікавіше з фільму.

НРК як “бойове Glovo”

НРК стали ключовим елементом бойової роботи та логістики 3-ї ОШБр. 80% логістики батальйону, про який розповідає у фільмі “Макар”, здійснюється виключно із застосуванням наземних роботизованих комплексів. Це дає змогу не ризикувати життям піхотинців, зменшує кількість втрат особового складу при виконанні логістичних завдань, збільшує ефективність оборонних споруд та пришвидшує їхнє будівництво.

Перше практичне застосування НРК у бригаді відбулося під час важких боїв за Орлівку, де противник активно контролював усі логістичні маршрути. Бійці з позивними “Химера” та “Задор” були першими, хто успішно налагодив цей процес, і саме з тих боїв розпочався весь етап розвитку НРК та створення відповідного підрозділу.

НРК виконують роль “кур’єрської доставки на полі бою” – як Glovo, приймаючи від піхоти замовлення на все необхідне для утримання лінії оборони.

Фільм “Трійки” про НРК

Майстерня НРК і творчий підхід

Основним елементом забезпечення функціонування підрозділу НРК є майстерня, без якої, за словами командира, неможливо ефективно працювати. Вона критично важлива через те, що постачання необхідних запчастин може тривати від 3 до 5 днів. Тому деталі, які можна виготовити на місці, виготовляються вручну. Для цього використовуються різноманітні підручні елементи: від лебідки квадроцикла і склопідйомника від машини до компонентів, “позичених” з побутових механізмів. Таким чином, майстерня забезпечує безперервність роботи комплексів в умовах фронту.

Підбір персоналу для майстерні ґрунтується не лише на технічних навичках, таких як зварювання чи підкручування болтів, а й на креативності та здатності до модернізації. Ефективність залежить від самих людей, і спеціалістів до майстерні відбирають так, щоб вони могли модернізувати наявні засоби та паралельно розробляли для них певні модулі.

За словами Макара, іноземні засоби, які “створені під війну”, здебільшого не проходять польового тесту в умовах бойового зіткнення, де є РЕБ та протипіхотне мінування. Унікальність роботи майстерень полягає у постійному креативному доопрацюванні та пристосуванні НРК до реалій сучасної технологічної війни.

Бойові та гуманітарні місії

Специфіка бойової роботи НРК полягає у знищенні інженерних споруд та укриттів, де може накопичуватися противник, або ураженні його живої сили. НРК має перевагу перед БпЛА, оскільки може нести більшу кількість вибухової речовини або боєприпасів. Зменшення участі піхотинців у бою є головним завданням в сучасних умовах. Для цього застосовують НРК із бойовими модулями — кулеметними, гранатометними чи вогнеметними. Тепер кулеметні позиції, які раніше треба було виставляти за 1,5–2 км, можуть їздити прямо на передовій або заїжджати в тил противника, забезпечуючи мобільність та вогневу підтримку.

В іншому випадку завдяки НРК “Змій” підрозділ доставив три авіаційні бомби загальною вагою 750 кг до переправи в тилу противника. Попри проблеми зі зв’язком і те, що робот “застрягав”, оператори змогли дістатися кінцевої точки та здійснити потужний вибух. Підрив дамби був успішним і дав стратегічний результат: він дозволив відтягнути штурмові дії противника.

НРК виконують і гуманітарну місію. Хлопці на позиціях, де немає зв’язку, пишуть листи своїм родинам. Ці листи кладуть в НРК, які доставляють їх у тил, де командири їх фотографують та відправляють сім’ям. Це дає можливість бійцям спілкуватися з рідними, а родинам — менше хвилюватися.